Війна існує, і ми не повинні боятися говорити про неї

Звернення молоді MEAN з Харкова:
«Ми не повинні боятися говорити про війну. Бо війна існує, і ми повинні говорити про неї. Тільки так ми можемо знайти всі можливі способи зупинити її всюди». Це послання молоді до 18 років з групи MEAN – Європейський рух за ненасильницькі дії, яка сьогодні зустрічається в Харкові, місті зупинки Ювілею Надії в Україні. Ранок був присвячений молоді зустріччю між італійською скаутською спільнотою (AGESCI та MASCI) та українською спільнотою (PLAST та Guides of Ukraine). Різні представники рухів та асоціацій брали участь через прямий зв’язок з Італії. Серед учасників був четвертий клас класичної гімназії Джанноне в Беневенто. Молоді активісти MEAN поділилися своїм досвідом.

«Я відчув багато сильних емоцій», – каже Франческо, 17-річний учень старшої школи. «Я відчував страх, гнів, смуток. Я зрозумів, що означає жити під загрозою бомбардувань, з постійною тривогою та існуванням, навіть сьогодні, бункерів, де люди можуть сховатися. Мене також вразило відвідування цвинтаря та того безкінечного простору прапорів, за якими лежали мертві люди та батьки, які оплакували своїх синів, що загинули на війні. Все це абсурд. І абсурдно, що це відбувається зараз. Але якщо ми не будемо про це говорити, нічого не зміниться. Ми повертаємося до Італії, щоб сказати, що війна існує, що ми її бачили, і що ми не повинні боятися говорити про це». «Я приїхав сюди, щоб сказати українському народу, що ми тут і ми поруч», – додає Едоардо, 17-річний учень старшої школи. «Ми хотіли сказати їм особисто. Наш голос тихий, але навіть ці голоси можуть змінити ситуацію. Я вважаю, що зміни мають починатися з молоді, бо майбутнє належить нам».

Шістнадцятирічна Сара крок за кроком розповідає про «тисячу емоцій», які вона пережила між Києвом та Харковом. «Страх, — каже вона, — не є перешкодою. Я зустрічала молодих студентів університетів та спортсменів. Мене вразила нормальність, з якою їм вдається жити у воєнний час. Повертаючись додому, я забираю цих людей та їхню мужність із собою, у країну, яка вже понад три роки живе в таких умовах».